Анотація
Диск фізично розбитий на сектори. Послідовність секторів може сформувати розділ. Грубо кажучи, ви можете створити стільки розділів, скільки потрібно, але не понад 67 (3 основні розділи і 1 додатковий, який містить до 64 логічних розділів): кожен розділ розглядається як окремий жорсткий диск.
Спрощено жорсткий диск можна розглядати як просту послідовність секторів, що становлять найменші блоки даних жорсткого диска. Зазвичай розмір сектора становить 512 байт. Сектори на жорсткому диску з “n” секторів нумеруються від “0” до “n-1”.
Використання кількох розділів дозволяє вам створити багато віртуальних жорстких дисків на реальному фізичному диску. Це дає багато переваг:
Різні операційні системи використовують різні структури диска (так звані файлові системи): це стосується і Windows®, і GNU/Linux. Наявність кількох розділів на жорсткому диску дозволяє вам встановити різні операційні системи на один фізичний жорсткий диск.
З міркувань продуктивності операційна система може використовувати різні диски з різними файловими системами на них, бо вони можуть використовуватися для цілком різних завдань. Одним із прикладів є GNU/Linux, для якого потрібен другий розділ під назвою
swap. Останній використовується менеджером віртуальної пам'яті в якості віртуальної пам'яті.Навіть якщо на всіх ваших розділах використовуються одна й та ж сама файлова система, дуже корисним може виявитися рознесення окремих частин вашої ОС на різні розділи. Найпростішим прикладом такої конфігурації буде рознесення ваших файлів на два розділи: один для вашої особистої інформації, а інший для ваших програм. Це дозволить вам оновити свою ОС, повністю видаливши розділ з програмами, та зберігши при цьому недоторканним розділ з даними.
Внаслідок того, що фізичні помилки на жорсткому диску зазвичай з'являються на сусідніх секторах, а не розкидані по всьому диску, розміщення ваших файлів на різноманітних розділах може обмежити втрату інформації в разі фізичного пошкодження жорсткого диска.
Зазвичай тип розділу визначає файлову систему, що міститься на ньому. Кожна з операційних систем може розпізнати деякі типи розділів, але не може розпізнати інші. Для одержання додаткової інформації зверніться, будь ласка, до Розділ 6, Файлові системі та точки монтування і Розділ 4, Файлова система Linux.
В цьому сценарію розуміється наявність лише двох розділів: один для swap-простору, а інший - для файлів[2], який називається коренем (root) і помічається знаком /.
![[Підказка]](images/tip.png)
Відділення даних від програм. Для більшої ефективності зазвичай створюють кілька розділів, щоб відокремити систему і програми від даних. Системний розділ міститиме програми, необхідні для запуску вашої системи і виконання базового обслуговування.
Отже, ми можемо визначити чотири розділи:
- Своп
Розділ для свопінга (
swap), чий розмір становить приблизно два обсяги фізичної оперативної пам'яті.- Корінь:
/ Найбільш важливий розділ. І не тому, що він містить критично важливу інформацію і програми для системи, він також є точкою монтування для інших розділів (див. Розділ 6, Файлові системі та точки монтування).
Вимоги до розміру базового розділу не великі - 400МБ буде цілком досить. Проте, якщо ви плануєте встановлювати комерційні прикладні програми, які досить часто розміщуються в каталозі
/opt, вам знадобиться відповідно збільшити розмір і кореневого розділу. З іншого боку ви можете створити окремий розділ для каталогу/opt.- Статичні дані:
/usr Більшість пакетів встановлюють основну частину своїх виконуваних файлів і файлів даних до каталогу
/usr. Перевага створення окремого розділу полягає в тому, що це дозволяє вам легко відкрити до нього загальний доступ для інших машин в мережі.Рекомендований розмір залежить від пакетів, які ви хочете встановити, і може варіюватися від 100МБ при полегшеній інсталяції до кількох Гб при повній інсталяції. Зазвичай досить виділити 2-3 Гб (залежно від розміру вашого диска).
- Домашні каталоги:
/home Цей каталог містить особисті каталоги всіх користувачів вашої системи. Розмір розділу залежить від кількості користувачів та їхніх потреб.
Як варіант можна не створювати окремого розділу для файлів /usr: /usr може бути просто каталогом кореневого розділу (/). Однак при цьому вам відповідним чином знадобиться збільшити розмір свого кореневого розділу.
І нарешті ви можете створити лише розділи swap та root (/) у разі, якщо ви не впевнені в тому, яку роботу ви виконуватимете на своєму комп'ютері. У цьому разі у вашому кореневому розділі будуть розташовані каталоги /home, /usr й інші каталоги.
Коли ваша машина налаштовується для використання в особливих цілях, таких як веб-сервер чи фаєрвол, вимоги радикально відрізняються від тих, що підходять для стандартної настільної системи. Наприклад, для серверу FTP напевно знадобиться окремий великий розділ для каталогу /var/ftp, а розмір каталогу /usr може бути менше. У таких випадках вам слід добре продумати про свої вимоги, перш ніж починати процес установки.